У другому томі йдеться про Львів як столицю Королівства Галичини і Володимирії – найбільшого коронного краю монархії Габсбурґів – Австрії, а з 1867 р., Австро-Угорщини. Імператорами (“цісарями”) були, в числі інших, прибічник реформ Йосиф II (1780–1790) і довговічний Франц-Йосиф I (правив1848–1916). Відвідини монархів вважалися тоді найбільшими врочистостями. Але головним підсумком історії Львова були розвиток економіки й культури, поява перших в Україні газет, розбудова університету і заснування політехніки, діяльність Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького, виникнення Інституту ім. Оссолінських з бібліотекою та музеєм. 1848 р., львів’яни взяли участь у загальноєвропейській революції, того ж року тут вперше створюється українська легальна політична організація. На другу половину XIX ст. припадає побудова найстаршої в Україні залізниці, діяльність у Львові Галицького крайового сейму, створення українських, польських, єврейських освітніх та економічних товариств, а згодом політичних партій. Власні церковно-культурні осередки мали німці та вірмени. Патроном науки і мистецтв, засновником Національного музею був греко-католицький митрополит Андрей Шептицький. Підсумком українського національного руху стало обгрунтування Іваном Франком, Юліаном Бачинським та їх однодумцями ідеї політичної самостійності України.
Книгу доповнюють унікальні ілюстрації, бібліографія, іменний покажчик.
Ціна 400 грн. |